Це безнадія.
Я більш не вірю,
Що я колись ще тебе побачу.
Ти бачиш - сльози? Ти бачиш - плачу?
Не ворожу в цей казковий вечір -
Померла магія в моєму серці.
Диявол не прийде, щоб спокусити.
А треба далі іти і жити.
Не допоможе ніхто. Даремно.
Благала Бога роками ревно.
Себе картала за тяжкий гріх,
Що я ненавиджу дітей твоїх,
Що я ненавиджу твою дружину,
Що я без тебе, отруєна, гину,
Що я не вмію інакше жити,
Що я не вмію, як слід, любити,
Що не пробачаю і не відпускаю,
Що душу чорну-пречорну маю.
Та все дурниці. Яка різниця,
Що я гадаю там, наодинці?
Тобі від того не спекотно, ні холодно,
Не пропалю я фотокартки поглядом,
І поцілунку ти не відчуєш,
І голос тихий мій не почуєш,
І вже забув ти мене з полегкістю.
На що ж чекати мені? Даремно все.